О. С. Вороніна Рецензент: зав кафедри управління будівництвом І міським господарством Харківської національної академії міського господарства, доктор технічних наук А.Є. Ачкасов - страница 2

^ Тема 5. Валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні. 5.1. Загальна характеристика світового валютного ринку. 5.2. Суб’єкти валютного ринку. ^ 5.3. Світові валютні центри. 5.4. Механізм валютного регулювання. 5.5. Міжнаціональний і державний рівень валютного регулювання. 5.6. Мета й об’єкти валютного регулювання. ^ 5.7. Валютний курс, види валютних курсів. 5.8. Інструменти валютного регулювання: девальвація, ревальвація валюти, валютна інтервенція, корекція облікових ставок Національного банку, валютні обмеження, конвертованість валют. ^ Тема 6. Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності 6.1. Державна митна служба, її структура, мета створення і функціонування. ^ 6.2. Законодавча основа митного контролю й оформлення. 6.3. Митні платежі: митні збори, штрафи, мито, акцизний збір, ПДВ.


^ Тема 7. Управління зовнішньоекономічною діяльністю на рівні підприємства
7.1. Довгострокове, середньо - та короткострокове планування ЗЕД.

7.2. Етапи планування.

7.3. Типи стратегій розвитку підприємства в сфері ЗЕД.

7.4. Організаційна структура управління ЗЕД на підприємстві.

7.5. Маркетинг в управлінні ЗЕД підприємства.

7.6. Зовнішнє середовище маркетингу.

7.7. Дослідження ринків і потенційних можливостей фірми.

7.7. Види маркетингових досліджень.

7.8. Цілі дослідження.


2.2. Основні терміни і поняття

До основних термінів і понять змістового модуля слід віднести:

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудовані на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Кейнсіанство — в економічній теорії 20 століття - одна з макроекономічних шкіл, закладених Джоном Кейнсом. Започаткована працею "Загальна теорія зайнятості, відсотків і грошей" (The General Theory of Employment, Interest and Money, 1936).

Меркантил́ізм — економічна політика періоду становлення капіталізму, що виявлялася в активному втручанні держави в господарське життя, містила в собі протекціонізм. Найяскравіші представники напрямку: Т. Ман, А. де Монкретьен, У. Стаффорд (1554—1612). Термін запропонував А. Сміт, який критикував праці меркантилістів. У марксистській інтерпретації представляв інтереси великих торгових монополій.

^ Теорія меркантилізму — це перша теорія міжнародної торгівлі (mercantilist) – була розроблена вченими Томасом Маном (Tomas Mun, 1571-1641), Чарльзом Деввіантом (Charles Davenant, 1656-1714), Жаном Батістом Колбертом (Jean Baptiste Colbett, 1619-1683), сером Вільямом Петті (Sir William Petty, 1623-1687).

^ Теорія абсолютних переваг — засновником теорії був Адам Сміт (Adam Smith, 1723-1790). Суть теорії зовнішньої торгівлі А. Сміта, або теорії абсолютних переваг: країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими витратами (у виробництві яких вони мають більшу перевагу (абсолютну перевагу)) та імпортують ті товари, що виробляються іншими країнами з меншими витратами (у виробництві яких абсолютна перевага належить їхнім торговим партнерам).

^ Теорія порівняльних переваг (Давид Рікардо, 1772-1823) — суть теорії: якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно меншими витратами порівняно з іншими країнами (або, інакше кажучи, з меншими альтернативними витратами), то торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно ефективніше, ніж в іншій.

Монетари́зм — економічна теорія, згідно з якою кількість грошей в обігу є визначальним фактором формування господарської кон'юнктури та існує прямий зв'язок між зміною маси грошей обігу та величиною валового й національного продуктів. Започаткував теорію монетаризму І.Фішер. Монетаристи вважають, що держава має обмежити своє втручання в господарське життя лише підтримуючи стабільний темп росту грошової маси.

^ Теорія Хекшера-Оліна (теорія співвідношення факторів виробництва) — в економіці ствердження, згідно з яким держава експортує товар, що потребує для свого виробництва значних витрат (надлишкових факторів виробництва) і невеликих затрат (дефіцитних факторів), експортують в обмін на товари, які виробляються з використанням факторів у оберненій пропорції. Так, у прихованому вигляді експортуються надлишкові фактори та імпортуються дефіцитні фактори виробництва (Ohlin, 1933, р. 92).

^ Сучасна теорія міжнародного руху капіталу (міжнародне переміщення факторів виробництва) — в основу міжнародного розподілу праці покладені відмінності в наявності факторів виробництва - капіталу, праці, природних ресурсів, кліматичних умов, поділяють думку "класиків", що причини торгівлі лежать у відмінностях національних природних умов, що поряд із торгівлею, яка закріплює і поглиблює ці відмінності, в результаті прогресуючої спеціалізації діє й інша, протилежна, тенденція - ліквідація цих відмінностей як наслідок міжнародного переміщення факторів виробництва.

^ Сучасна система управління зовнішньоекономічною діяльністю охоплює широке коло об'єктів і може бути загалом охарактеризована і розбита на розділи (сегменти) з використанням ряду критеріїв і аналітичних ознак. Найважливішими аналітичними ознаками є екзогенність і ендогенність складових. За цією ознакою вся система поділяється на національне управління і багатостороннє регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до цього управління зовнішньоекономічною діяльністю можна представити у вигляді макроекономічної та світогосподарської її частин.


^ 2.3. Вправи для засвоєння теоретичного матеріалу

Вправа 1. Тема «Економічна ефективність участі в міжнародному розподілі праці»

Мета вправи 1: закріпити у студентів теоретичні знання і розвинути практичні навики з розрахунку економічних переваг участі країни в міжнародному розподілі праці на підставі застосування теорії "абсолютних переваг" А.Сміта і теорії "порівняльних переваг" Д. Рикардо.

Відомий англійський економіст Адам Сміт (1723-1790 pp.) вважається засновником теорії абсолютних переваг у міжнародній торгівлі, яка обґрунтовувала ефективність участі країн у міжнародному розподілі праці.

У своїй знаменитій праці "Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776 р.) Адам Сміт писав: «Якщо будь-яка країна може постачати нам будь-який товар за більш дешевою ціною, ніж ми самі можемо його виготовити, то значно краще купувати його у цієї країни...в обмін на деяку частину продукту нашої власної промислової праці»


^ Суть теорії:

Абсолютні переваги в міжнародному розподілі праці виникають тоді, коли одна країна може виробляти будь-який товар з меншими витратами, ніж інша, а інша країна має такі ж переваги відносно іншого товару. Нації повинні спеціалізуватись на виробництві тих товарів, за якими у них є переваги і торгувати ними в обмін на товари, переваги в виробництві яких мають інші нації.

Урядам країн не слід втручатися в зовнішню торгівлю, а слід сприяти вільній торгівлі, знімати бар'єри на шляху вільної торгівлі.

Експорт товарів є позитивним фактором для економіки країни, бо забезпечує збут надлишків продукції, яку не можна продати на внутрішньому ринку.

Розглянемо наступний приклад. Візьмемо дві країни: Косту-Ріку і США. Як відомо, Коста-Ріка вирощує банани, а США - виробляє комп’ютери. Витрати праці на виробництво цих товарів наведені в табл. 2.1:

Таблиця 2.1




Коста-Ріка

США

1 тонна бананів

500 од. праці

1200 од. праці

1 комп’ютер

1500 од. праці

600 од. праці


На світовому ринку 1 тонна бананів обмінюється на 1 комп'ютер.

Із таблиці видно, що в Коста-Ріка значно ефективніше вирощування бананів (500 одиниць праці), а в США - значно ефективніше виробництво комп'ютерів (600 одиниць праці).

Припустимо, що країна Коста-Ріка за певний період виготовляла 100 комп'ютерів і вирощувала 100 тонн бананів, витрачаючи на це 50 000+150 000 = 200000 одиниць праці. Структура споживання товарів у Коста-Ріка складала 1 комп'ютер/1 тонна бананів.

Припустимо, що США за такий же час виготовляли 1000 комп'ютерів і вирощували 1000 тонн бананів, витрачаючи на це 1200000 + 600 000 = 1 800 000 одиниць праці. Структура споживання товарів у США складала: 1 комп'ютер/1 тонна бананів.

Тобто кожна з країн мала своє власне виробництво і свій власний виробничий потенціал. Причому існуюча структура споживання товарів задовольняла потреби населення цих країн.

Але ось країни вирішили обмінюватись товарами. Кожна з країн почне більше виробляти тих товарів, на які їм потрібно витрачати менше одиниць праці. Зрозуміло, що Коста-Ріка збільшить обсяги вирощування бананів. Припустимо, вона виростить 300 тонн бананів, витративши на це 300-500 =150 000 од. праці. Тоді решту одиниць праці, а саме: 200 000 - 150 000 = 50 000 од. праці Коста-Ріка витратить на виробництво комп'ютерів. І таких комп'ютерів Коста-Ріка може виготовити 50 000 : 1500 = 33 штуки.

У свою чергу, США збільшать виробництво комп'ютерів. Припустимо, що США виготовить 1250 комп'ютерів, витративши на це 1250 • 600 = 750 000 одиниць праці, а решту 1800 000 - 750000= 1050000 од. праці США витратять на вирощування 1050000 : 1200 = 875 тонн бананів.

За таких умов як у Коста-Ріка так і в США відмічаються суттєві порушення в структурі виробництва й споживання. В Коста-Ріка структура виробництва стане 0,11 комп’ютерів/1 тонна бананів, а в США- 1,428 комп’ютерів/1 тонна бананів.

Але Коста-Ріка і США збільшили виробництво більш ефективних товарів для того, щоб потім обмінятися надлишками.

Припустимо, що Коста-Рика залишить у себе 165 тонн бананів, а надлишок 300 - 165 = 135 тонн бананів обміняє на 135 комп'ютерів. Тоді у Коста-Ріки стане 165 тонн бананів і 135+33=168 комп'ютерів, що значно більше, ніж було до обміну. Структура споживання товарів при цьому практично не зміниться.

Що ж стосується США, то з 1250 комп'ютерів, виготовлених ними, 135 (як ми визначили раніше) США обміняє на 135 тонн бананів. Тоді в США стане 1250-135= 1115 комп'ютерів і 875++135= 1010 тонн бананів. Тобто товарів стало також більше, а структура споживання практично не змінилась.

Тобто в результаті участі Коста-Ріка і США в міжнародному розподілі праці виграли обидві країни.

Але в житті подібні ситуації зустрічаються не часто, особливо в промислово розвинених країнах. Непросто також знайти подібну ситуацію, коли одна країна може виробляти будь-який товар з меншими витратами, ніж інша, а інша країна має такі ж переваги за іншим товаром, особливо це характерно для країн, які розташовані близько одна до одної, наприклад, для Франції та Італії тощо.

Але з'ясувалось, що і в випадку відсутності абсолютних переваг у торгівлі, країни можуть ефективно торгувати одна з одною.

Пояснення цьому дав відомий англійський економіст Давид Рикардо (1772-1823 pp.), який в своїй праці "Принципи політичної економії і оподаткування" (1817 p.), сформулював теорію відносних переваг в міжнародній торгівлі.

^ Суть теорії:

«Навіть у тому випадку, коли в одній країні всі товари виробляються з більшими (або меншими) витратами, ніж в іншій країні, але в той же час у кожній із цих країн можна знайти таку пару товарів, відношення витрат на виробництво яких в одній країні буде більше 1, а в іншій країні - менше 1, то обмін такими товарами буде доцільним і принесе кожній з країн економічний зиск.

Розглянемо наступний приклад.

Нехай ми маємо дві країни: Португалію й Англію, які виробляють однакові товари - вино і тканину. Витрати праці на виробництво вина і тканини наведені в табл. 2.2:

Таблиця 2.2




Португалія

Англія

X літрів вина

80 од. праці

120 од. праці

Y кв.м тканини

90 од. праці

100 од. праці


На світовому ринку X л вина обмінюють на Y кв.метрів тканини.

Як видно, співвідношення витрат праці на виробництво вина і тканини в Португалії буде менше 1 , а в Англії — більше 1 .

Зрозуміло, що для Португалії виробництво вина вигідніше, ніж виробництво тканини (80 < 90). Природно, Португалія повинна спеціалізуватись на виробництві вина.

Припустимо, що Португалія до участі в міжнародному розподілі праці виробляла X л вина і Y кв.м тканини. Тоді обсяги виробництва, а також витрати праці на це виробництво складуть: X + Y = 80 + 90 = 170 (од. праці).

Якщо ж Португалія вирішить приймати участь у міжнародному розподілі праці, то вона почне виробляти вино з надією обміняти його надлишки на тканину.

Якщо Португалія почне виробляти тільки вино, то обсяги його виробництва складуть:



У результаті, Португалія при витратах праці в 170 од. отримає такий обсяг товарів:



Тобто в Португалії після обміну товарів буде більше, ніж до обміну при тих же витратах праці.

Для Англії виробництво тканини більш вигідне, ніж виробництво вина (100 <120). Природно, Англія повинна спеціалізуватись на виробництві тканини.

Припустимо, що Англія до участі в міжнародному розподілі праці виробляла X л вина і Y кв.м тканини. Тоді обсяг виробництва в Англії складе:

X + Y = 120 + 100 = 220 (од. праці)

Якщо ж Англія вирішить приймати участь у міжнародному розподілі праці, то вона почне виробляти тканину з надією обміняти її надлишки на вино.

Якщо Англія почне виробляти тільки тканину, то обсяги її виробництва складуть:



У результаті, Англія при витратах праці в 220 од. отримає такий обсяг товарів:



Тобто після обміну і в Англії товарів буде більше, ніж до обміну.

Таким чином обидві країни Португалія і Англія отримали збільшення обсягів товарів у цих країнах без застосування додаткових трудових або інших зусиль.

Саме тому Д. Рикардо був активним прихильником вільної торгівлі. Він добивався, щоб цей принцип став основним принципом державної зовнішньоекономічної політики Англії. В 1840 році Англія стала першою індустріальною країною, яка запровадила політику вільної торгівлі. Наступні 70 років зробили Англію найбагатшою країною в світі.


^ 2.4. Методичні поради до самостійної роботи

У процесі самостійної роботи над першоджерелами і при підготовці до тестового контролю змістового модуля слід звернути увагу на:

1. Більш глибоко ознайомитися з:

ключовими поняттями і термінами;

загальними положеннями про зовнішньоекономічну діяльність;

видами конкуренції в умовах глобалізації;

системою інститутів і міжнародних фінансових організацій;

механізмом державного регулювання зовнішньоекономічною діяльністю;

організацією діяльності міжнародних товарних ринків;

митно-тарифним регулюванням зовнішньоекономічної діяльності.

Матеріали для вивчення цих питань можна знайти в будь-якому підручнику, навчальному посібнику, а також у Інтернеті, зазначеними в списку рекомендованої літератури й інформаційних джерел.

2. Для підготовки до тестового контролю радимо використати наведену в „Методичних вказівках” тренінгову тестову програму.

3. При роботі з першоджерелами потрібно вести конспект, куди в першу чергу потрібно заносити терміни, поняття, алгоритми, схеми, графіки, розв’язування вправ і кейсів з посиланнями на авторів.

4. Після опрацювання лекційного матеріалу і першоджерел слід скласти звіт відповідно до вимог, наведених у „Методичних вказівках” і представити його викладачу.

5. При виявленні незрозумілих питань потрібно звернутися до лектора або асистента, які ведуть заняття з курсу „Основи зовнішньоекономічної діяльності” під час консультаційних годин на кафедру економіки будівництва.

6. Попередження! Конспекту лекційного матеріалу недостатньо для складання тестового контролю на оцінку більше ніж „задовільно”.

7. ECTS і КМСОНП не передбачає перездачі тестів на вищу оцінку й „автоматів”.


^ 2.5. Тренінгова тестова програма до змістового модуля

Товари, що переміщують через митний кордон – це:

об'єкт обкладання митом;

податкова база;

податковий оклад;

суб'єкт оподаткування.

Податковою базою для розрахунків митних платежів , податків є:

митна вартість товарів;

кількість митних товарів;

ринкова вартість товарів;

А чи Б.

Основний метод визначення митної вартості товару:

за ціною угоди з товарами, що ввозять;

за ціною угоди з ідентичними товарами;

за ціною угоди з однорідними товарами;

віднімання і додавання вартості, резервний метод.

В Україні застосовують наступні види ставок митних платежів (указати непотрібне):

адвалорні;

специфічні;

комбіновані;

індивідуальні.

Ставки митних платежів, які нараховують у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів – це ставки:

адвалорні;

специфічні;

комбіновані;

індивідуальні.

Ставки митних платежів, що нараховують у визначеному розмірі за одиницю оподатковуваних товарів – це ставки:

адвалорні;

специфічні;

комбіновані;

індивідуальні.

Особливі види митних платежів для захисту економічних інтересів держави можуть використовуватися:

тимчасово;

постійно;

сезонно;

локально.

Митні платежі, які вводять у разі ввозу товарів за ціною нижче, ніж їх звичайна вартість у державі вивозу:

антидемпінгові;

демпінгові;

спеціальні;

компенсаційні.

Митні платежі, що використовують при ввозі товарів, для виробництва яких прямо або побічно використовувалися субсидії:

антидемпінгові;

демпінгові;

спеціальні;

компенсаційні.

Митні платежі, які використовують у разі загрози вітчизняним виробникам при значних обсягах аналогічних іноземних товарів:

антидемпінгові;

демпінгові;

спеціальні;

компенсаційні.

Декларанти та інші особи, на яких покладений Митним кодексом обов’язок платити митні платежі, податки – це:

платники мита;

митні брокери;

перевізники;

митні робітники.

Заходи нетарифного регулювання, що направлені на пряме обмеження експорту чи імпорту:

квотування;

антидемпінгові й компенсаційні мита;

митні формальності;

технологічні норми й стандарти;

ліцензування.

Заборона на ввезення з якоїсь держави і вивезення в якусь державу визначених товарів, які можуть використовувати як окремі, так і кілька держав називають:

квотуванням;

ембарго;

митними формальностями;

ліцензуванням.

Демпінг – це ввезення товару на митну територію України за ціною нижче, ніж його нормальна вартість:

у державі ввезення;

у державі вивезення;

у третій державі.

У випадках експорту товарів, при виробництві або вивозі яких прямо або побічно використовували субсидії, оподатковуються:

антидемпінговими митами;

спеціальними митами;

компенсаційними митами;

Кількісне обмеження – це:

міра нетарифного регулювання ввезення і вивезення товарів;

міра тарифного регулювання ввезення і вивезення товарів.

Якщо продавець направляє можливому покупцю тверду оферту, то він:

зв’язаний своєю пропозицією і зобов’язаний її виконати в будь-який час;

може відізвати оферту в будь-який час при зміні своїх обставин;

зв’язаний своєю пропозицією впродовж вказаного в оферті терміну.

Мовчання або бездіяльність відносно до оферти:

є акцептом;

не є акцептом.

Пропозиція про укладання договору, адресоване одному або декільком особам, є:

акцептом;

офертою;

зустрічною офертою;

запитом.

Заява або інша поведінка адресата оферти, що висловлює окрім згоди з офертою додаткові обмеження і зміни є:

акцептом;

зустрічною офертою;

запитом.

^ 3. Змістовий модуль 2. Організація ПРОВЕДЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Й аналіз ЇЇ ефективності


3.1. Тематичні плани для самостійної роботи з інформаційними джерелами

4103913268096540.html
4104046788116452.html
4104170384214141.html
4104331804093115.html
4104383649561987.html